22 /двадцять два/

<1>

Ти знайшов себе на карті, де твоє серцебиття,
Дурні де кидали карти, ставлячи чиєсь життя,
Знаючи, що провина була не твоя, вона їхнє дитя.

Холод нас морозив в серце, лід не вигнав на слизьке
Твою віру - йти відверто, бути там де віра є.
Хоч життя відбирає зі смертю своє…

<приспів:>

Смерть завжди зупиня найпалкіші серця,
Бо свобода не тільки життя.
Доля твоя згасла мов рання зоря.

На світанках таких не ховають живих
І біліє лице ніби сніг…
Мрія – не гріх і не вистачить куль на всіх.

<2>

Ти не знав, що честь карають, що придушують любов,
Ті хто вміють – виживають, інші вчать сусідніх мов.
І куди нам втекти, коли дім нам стає притулком чужим.

Смерть завжди зупиня найпалкіші серця,
Бо свобода не тільки життя.
Доля твоя згасла мов рання зоря.

На світанках таких не ховають живих
І біліє лице ніби сніг…
Мрія – не гріх і не вистачить куль на всіх.

* * *