#Тема дня

Ми помрем не в Парижі - Мертвий півень (live 2023)
Слова: Наталка Білоцерківець, музика: Роман Чайка

#Наша сімка

Cімка нових комозицій

* * *

#Композиція

Ми помрем не в Парижі - Мертвий півень (live 2023)

Загальна оцінка (рейтинг композиції)rat60 загальна оцінка: rat60

Виконавець: Мертвий півень /вокал Юрій Рокецький, Ярина Якуб'як/

Слова: Наталка Білоцерківець

Музика: Роман Чайка

Після перерви у цілих дванадцять років культовий гурт "Мертвий півень" дав великий сольний концерт.

Подія відбулася 5 серпня 2023 року на відомій львівській концертній сцені !FESTrepublic. Це перший після тривалої творчої паузи великий виступ легендарної львівської команди тепер вже із новим вокалістом - Юрієм Рокецьким.

Спеціально на цей концерт була запрошена і прилетіла із Філадельфії до Львова вокалістка Ярина Якуб'як.

Легендарний рок-гурт, відомий, в першу чергу, піснями на вірші українських поетів: Наталки Білоцерківець, Юрія Андруховича, Віктора Неборака, Олега Лишеги, Юрка Позаяка та багатьох інших. "Ми помрем не в Парижі", "Б'ютіфул Карпати", "Ми так жили немов співали джаз…" - назви пісень які знає і чув майже кожен, хто любить якісну українську музику

Ми помрем не в Парижі

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і – от,
Вже вона роз'їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо-рум'яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми,
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду,
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.

* * *