Спочатку було Слово

<приспів:>

Тілом хай в землі, ім'ям не знищеним,
Вийти би живим, вийти би живим.
Відлунюю тобі голосом глухим,
Вийти би живим, вийти би живим.

<вірш:>

Спочатку було Слово, і Слово було Бог,
Потім було декілька славетних перемог,
Що було жовто-блакитним, у червоне окропилось,
Бога відмінили, ну, а Слово залишилось.

Спочатку було Слово, і Слово було - Лєнін,
Лєнін затискав народ, як надійний ремінь,
Тільки пояс, або шию - хай кожен обирає,
Когось кладуть в вагони, ну, а хтось у них сідає.

Спочатку було слово, потім був будинок,
Він майже ритуальний за кількістю поминок.
Майже ми не зникнули, майже ми живі,
Але на суді історії крісла всі пусті.

<приспів:>

Тілом хай в землі, ім'ям не знищеним,
Вийти би живим, вийти би живим.
Відлунюю тобі голосом глухим,
Вийти би живим, вийти би живим.

<вірш:>

Спочатку було слово, один короткий підпис,
Байдужо-металевий чорнильной ручки відблиск.
Ну, а потім були люди, заковані у шкіру,
О, ці люди накази не піддають сумніву.

Вони розрізають ніч ножами світла фар
І жертиме усіх радянський цей дракар.
Спочатку було слово, ну, а потім стук у двері,
Розірвані обійми і знайдені папери.

Потім у дракона розігрався апетит,
Їжа ще смачніша, коли замість блюда - щит.
Той дракон, він не жує - він заглотить і ковтне,
Ми зустрінемось з тобою там, де 20 тисяч льє.

Там, де Плужник і Да Вінчі; там, де зло нас не знайде,
Там, де Ратушний і Курбас, - там ніхто не нападе.
Там, де буде Примаченко малювати Семенка,
Там, де цілі всі будинки і не знищені міста.

Там, де уряд УНР святкуватиме сто років,
Там, де голоду нема і сади замість окопів.
Там, де сонячний Тичина; там, де друзі всі живі,
Ми зустрінемось з тобою десь у твоїй голові.

<приспів:>

Тілом хай в землі, ім'ям не знищеним
Вийти би живим, вийти би живим...

* * *