#Тема дня

Мукачево - Океан Ельзи (офіційне відео та текст пісні)
Слова: Святослав Вакарчук, музика: Святослав Вакарчук

#Наша сімка

Cімка нових комозицій

* * *

#Композиція

Мукачево - Океан Ельзи (офіційне відео та текст пісні)

Загальна оцінка (рейтинг композиції)rat55 загальна оцінка: rat55

Виконавець: Океан Ельзи

Слова: Святослав Вакарчук

Музика: Святослав Вакарчук

"Мукачево" - дуже дорога і, без перебільшення, особлива пісня для мене. Вона про межу між "бути" і "здаватись", між чужою вигадкою і твоєю реальністю, між тим, яким тебе малюють інші і тим, ким ти, насправді, був і є.

І хоча ця пісня звучить як автобіографічна, вона - про всіх нас. Слухаючи її, кожен може знайти себе, згадати чи усвідомити свої "мукачево", "львів" чи "поділ".

У кожного з нас є розчарування, втрати, здобутки і перемоги. Є власне "я". Та фокус у тому, що деякі люди знають, ким вони є, деякі – шукають і не можуть знайти цю відповідь, а деякі взагалі не замислюються над цим... Для мене завжди було важливим знати, хто є я. І про це моя нова пісня.

Я маю прохання до тих, кого знайде ця пісня: не просто слухайте, а почуйте, відчуйте, і, зрештою, зустріньтесь з тим хлопчиком чи дівчинкою, з тим підлітком, з тим юнаком чи дівчиною всередині себе і запитайте: "ким ти був? ким ти є? тобі й досі "болить"?", -

Святослав Вакарчук

Мукачево

<1:>

Десь на набережній в Мукачеві, там де душу виймає сакура,
Влаштував би собі побачення із собою з вісімдесятих я.
І спитав би у себе хлопчика, що побачив мене дорослого,
Чи хотів би він стати голосом покоління тих, кому болить?

Тих, хто не мовчить.

<приспів:>

Я не хочу ніколи існувати без імені,
Я не хочу ніколи засинати у камені,
Я нікому не буду віддавати ім'я своє,
Тим ким я був, тим я і є.
Тим ким я був...

<2:>

Десь у Львові на Драгоманова, в паралельному з нами просторі,
Побалакав би під каштанами із собою із дев'яностих я.
І спитав би у того підлітка, шо на мене спідлоба дивиться,
Чи хотів би він стати дзеркалом покоління тих, кому болить?

Тих, хто не мовчить.

<приспів:>

Я не хочу ніколи існувати без імені,
Я не хочу ніколи засинати у камені,
Я нікому не буду віддавати ім'я своє,
Тим ким я був, тим я і є.
Тим ким я був...

<3:>

Десь у скверику на Подолі я, видно здалека сяйво місячне,
Сів би випити під магнолію із собою десь із двохтисячних.
І спитав би себе натхненного, що не дуже уважно слухає,
Чи хотів би він стати пам'яттю покоління тих, кому болить?

Тих, хто не мовчить.

<приспів:>

Я не хочу ніколи існувати без імені,
Я не хочу ніколи засинати у камені,
Я нікому не буду віддавати ім'я своє,
Тим ким я був, тим я і є.
Тим ким я був, тим я і є.

Покоління тих, кому болить,
Тих, хто не мовчить.

Ми не хочем ніколи існувати без імені,
Ми не хочем ніколи засинати у камені,
Ми нікому не будем віддавати ім'я своє,
Ті ким були, ті ми і є.
Ті ким були, тими і є.

Ті ким були, ті ми і є.
Ті ким були, тими і є.

* * *