Мовчи

<1:>

Стрімко зачиняються двері,
Я не проскочу.
Ми усі в цій клятій системі,
Чуєш? Я кричу!
Бачиш як порожньо
І холодно в моїх очах,
Ми так хвилювались,
Але це даремно.

Голосно проноситься вітер,
Виє дикий звір.
Каються дорослі і діти,
Обіцяють мир.
Хто ми в цій широкій пустелі
Посеред світів?
Загубили все
Та ще ходимо вільні.

<приспів:>

Мовчи, не питай скільки болю в моїх думках.
Ми рахуєм години, кулі на руках.
За спиною той, хто не встояв,
Спокій залізного міста.

Мовчи, коли всіх затискають в пекельний круг.
Краще бути в безпеці, аніж зайвий рух.
Ми в полоні, соромно тонем,
Тільки не знаєм навіщо.

<2:>

Чуєш любий, за ваші кошти
Будь-який каприз.
Хочеш ми почнемо все з неба,
Зпустим з гори вниз?
Хочеш замалюємо сонце
І посієм страх,
Щоб ніхто не зміг схаменутись
Від нічних атак!?

Хто ви всі дрібні й недостойні?
На чиїх правах?
Може й ми такі непристойні...
Та хіба це так?!
Може треба бути сильнішим?
Показати як?!
Зглузду з'їхали ви та інші,
І ніяк навспак!

Я не бачу ваших кордонів,
бачу лише ціль.
Що мені потрібно вкрасти,
щоб здолати біль!?
Хто залишиться з нами поряд
коли прийде час?
Нам не вистачає волі!
Зупиніть цей сказ!!!

Десь попереду квітне поле,
небо у зірках,
Лагідно, родина поряд,
обрус в пелюстках.
Як же хочеться додому
до своїх корінь,
Стерти з себе весь цей сморід
"чемних" поколінь.

<приспів:>

Мовчи, не питай скільки болю в моїх думках.
Ми рахуєм години, кулі на руках.
За спиною той, хто не встояв,
Спокій залізного міста.

Мовчи, коли всіх затискають в пекельний круг.
Краще бути в безпеці, аніж зайвий рух.
Ми в полоні, соромно тонем,
Тільки не знаєм навіщо.

* * *