Золото і блакить

Розмови про колір болю
почати треба здаля.
Коли вони палять поле,
то плаче сама земля.
Коли вони рвуть твій прапор,
натомість тобі болить
Золото і блакить,
Золото і блакить.

Я пив би і пив із твоїх долонь,
дивився на твоє лице.
Та вдосвіта з неба упав вогонь,
і перевернув усе.
Свого і чужого впізнати –
нескладно, та менш із тим –
Ми мали на собі знаки
Блакитні із золотим.

І повнились люттю жили,
відплати кожен бажав.
Ревіли важкі машини -
і ті, хто їх проводжав.
Коли ти цілуєш очі,
в куточку очей бринить
Золото, золото, золото
І блакить.

Золото до небокраю,
блакитне затягне дим,
І кожен, хто помирає,
помирає тут молодим.
Золото плавиться в кулі,
блакитне в огні горить,
Золото і блакить,
Золото і блакить.

То ось тобі моє слово,
ось тобі зміст буття,
Ось тобі тіло Христове
розірване на шмаття.
В бою за священне право
узріти в останню мить
Золото і блакить,
Золото і блакить.

* * *