Сакартвело

Хто, як не ти?
Ти відстоюєш правду,
Час на стороні темряви
Проллє світло.

Спочатку було слово
І слово було від Бога:
Відпусти страх, я вірю,
Свобода.

Хто, як не ти?
Ти сьогодні не здасися
І захистиш майбутнє, я вірю
Ти протистоятимеш ворогові.

Ця країна твоя,
Я за тобою,
Немає сили
Яка забере у нас правду.

Десь я ніби вже бачив цю площу і ніби ходив по ній,
Вона мільйони людей тримала, перебувала десятками днів у вогні,
Ніколи не був у Грузії, але ніби це я на тій фотографії,
Я вже бачив цю площу раніше, бо в свободи нема географії.

Трафік зла по планеті безкомпромісною хмарою шириться,
Нищачи відчайдушно ті душі, які ще лишаються щирими,
Що ми можем зробити, сестро, всіма цими нотами з римами,
Кажуть нічого, та все ж мріємо відкрити до світла ті ворота незримі.

В Україні не люблять салюти давно, та на ваші ми дивимось,
Цей вогонь про людей, які вирішили вирішувать не інакше як ділом,
Вистояти, довести до кінця справу свою попри біди і відчаї,
Щоби потім дивитись з гордістю своїм дітям у вічі.

Навпроти ті, хто обрав собі легкий шлях підкоритись,
Хочуть викурити нас звідси, та той факел водометом не підкурити,
Їх кайдани міцні, палиці їх важкі, їх собаки натаскані,
Але страх та сором не заховати під щитами та касками.

Будь ласка, тут нікому не страшно, по черзі підходьте ближче,
Ці гори далеко не Рашмор, тому ми живемо не з кам’яними обличчями,
Українці колись вже виборювали свій вибір під стелою,
Нині черга зробити те саме для Сакартвело.

* * *