«Для мене участь у проєкті «Дім звукозапису» — це можливість доторкнутися до нашого музичного минулого і показати, що воно не просто було, а й має величезну цінність сьогодні. Це своєрідний архів і водночас можливість для нас і для майбутніх поколінь звертатися до цього бекграунду, вивчати його і переосмислювати», — говорить Jerry Heil.

Вона виконає «Кохання моє» — твір, написаний поетесою Валентиною Малишко на музику композитора Бориса Буєвського, з новим аранжуванням кримськотатарського композитора Усеіна Бекірова. Пісня прозвучала у супроводі Академічного хору Українського радіо та Заслуженого академічного симфонічного оркестру Українського радіо.

«Кохання моє» — не просто лірична композиція, а документ епохи. Її автор Борис Буєвський належав до покоління митців, які існували в умовах радянської цензури, де надмірна «українськість» і критика влади могла коштувати кар'єри. Він не уникав цієї межі — і зрештою був фактично викреслений із професійного середовища. Його музика залишилась. Його ім'я — надовго зникло. Випуск повертає його в культурний контекст, якого він ніколи не мав втратити.

Для Jerry Heil цей твір — особисте дослідження. Її інтерпретація зберігає академічну основу, але вводить у неї особливу джазову чутливість. «У виконанні Jerry Heil є легкість, наївність, мрійність — те, чого зараз дуже не вистачає», — говорить Тіна Кароль.

«Для мене було дуже особливим доторкнутися до такого складного стилю, як джаз. В Україні він свого часу трансформувався в унікальний ф’южн через обставини і заборони: джазове різнобарв’я вважалося буржуазним, тому вокалісти та музиканти шукали інші рішення і створили звучання на перетині естрадної і джазової музики. І в цьому для мене велика цінність і прояв нашої музичної стійкості.

Мені також було надважливо підсвітити ім’я Діани Петриненко. Для мене це величезний і, на жаль, недооцінений скарб нашої культури. Я не хотіла сильно перероблювати її пісню чи змагатися з оригіналом, навпаки, хотіла лише нагадати, що вона залишила по собі велику спадщину, яка нікуди не зникла і якою варто пишатися», — Jerry Heil.