Вільна птаха

Над степом, де гуляє вихор,
Одним-одна борюся з вітром,
Коли поклони б'ють жнива
І плаче жалібно трава.
Злечу у чорну яму ночі
І гляну вітру прямо в очі,
Його перебороти хочу
Я – горда птаха степова!

Холодний вітер в землю б'ється,
Неначе з мене він сміється,
Питає знов: "Ти ще жива?
Чи не стомилася бува?"
В нестримний клич зібравши сили,
Знов обірвусь, натужив крила,
В шалену бурю, в пильну зливу
Я – сильна птаха степова!

Іржаве небо сутеніє,
Розп'ятий болем степ німіє
Колосся вітер не зрива,
Пісень зухвалих не співа.
Немає щастя у спокою
І знов жадаю я двобою,
Бо з вітром однієї крові
Я – вільна птаха степова.

* * *