Човен

Долоні свої простягав я до неба,
Горнило душі розпалило пломіння.
Крім тебе нікого не треба,
Я хочу тепла, бо душа – не каміння.

Човен, мій човен, повези мене туди,
Де кохана, люба поряд буде назавжди.
Човен, мій човен, братику мій,
Де кохана, люба, повезти мене зумій,
Де кохана люба.

І не було землі під ногами у нас,
І лишалися поряд удвох: ти і я.
Зрозумів – ми разом, зупиняється час,
Не відчув, що ми поряд останній лиш раз.

Човен, мій човен, повези мене туди,
Де кохана, люба поряд буде назавжди.
Човен, мій човен, братику мій,
Де кохана, люба, повезти мене зумій,
Де кохана люба.

* * *