Відлуння твоїх кроків

<1>

Твої кроки мій забрали спокій,
Ти від мене йдеш у осінню ніч...
Я ж у мріях біля тебе, збоку,
Поглядом торкаюсь пліч.

<приспів>

І плине час білим птахом в чисту голубінь.
Чому це нас роз'єднала тиха далечінь?
Скажи, чому на моїх вустах є тінь журби?
Луну одну залишила мені ти.

<2>

Те відлуння в моє серце б'ється,
І воно спішить за ним услід.
Стихнуть кроки, та не стихне серце.
Жду тебе з далеких літ.

<приспів. (х2)>

* * *