Середні віки

<1>

Другий рік місто косить чума,
Не працюють навіть борделі й тюрма,
Скінчився хліб, скінчилась вода,
З культурного життя – лише хресна хода.
Ходимо, кличемо святих отців,
На зворотньому шляху підбираємо мерців,
Папське ім’я втрачає силу і міць,
Відьми звільняються з робочих місць.
Сенс ворушити цю каламуть?
Що тут гадати? Всі й так помруть.
Яка різниця, що скажуть зірки?
Середні віки, такі Середні віки.

<приспів:>

Середні віки, Середні віки, Середні віки,
Середні віки – такі Середні віки.
Середні віки…

<2>

Єпископ приходить в єврейський квартал,
Говорить: "Хто з нас не гине за метал?
Усіх нас нищить небесний терор,
Усіх нас винесуть в чорний коридор".
Світла немає, відсутня мета,
Саме час починати свята
І тоді лунає барабанний бій,
Підіймає з землі ремісників і повій.
Затягує нас у свою круговерть.
Тих, хто помер, не лякає смерть,
Не лякає жодна з її образ,
Боятись тут варто хіба що нас.

<приспів.>

<3>

Ми одягаємо пір’я й хвости,
Змащуємо кров'ю натільні хрести,
Палимо на вулицях свого сатану
І оголошуємо небесам війну.
Водимо процесії довкола вогнів,
Все, що в нас є – це народний гнів,
Клади на обличчя пудру і грим,
Ніколи не пізно померти молодим.
Ніколи не пізно змінити ім'я,
Про мене свідчитиме тінь моя,
Ніколи й нікому не кажи про це,
Смерть не признає нас у лице.

<приспів.>

* * *