Люба

<1>

Так близько, ніжно, та сповна
Збудувала ти твої обійми й примхи,
Спокійно віддав - узяла
І твоїм словам вірив покірно.
Вільна, ти сама своя,
Я в твоїх долонь полон
Упав невинно...
Божевільна та цілком моя,
Ти - мій кавардак, завжди так,
Але так потрібна!

<приспів:>

Люба! Мав бути іншим,
Люба! Мав бути гіршим,
Люба! Мав загубитись, втекти
І згодилася б інша…
Люба! Мав бути іншим,
Люба! Мав бути грішним,
Люба! Мав би багато не таких, як ти,
Та такої б не мав, люба!..

<2>

Постільний із тобою я,
Ти ж знаєш, не самостійний,
Дивно, та правда знов твоя,
А свою зміняв на твою вроду, рідна.
Вільна, ти сама своя
Де була? Де раніш літала?
Божевільна, та така моя,
Ти - гойдалка в моїх думках,
Не впасти б!..

<приспів.>

* * *