У осені очі твої

<1>

Постукала в двері з ранковим дощем,
Ввірвалась, схопила, тримає...
Я б їй написав сто віршів і поем,
Та я її зовсім не знаю...

Ні міста її, ні щоденних доріг,
Ні друзів, ні рідних – нікого,
Я б взяв її руку, якби тільки міг,
Приклав би до серця ще свого..

<приспів:>

У осені очі твої і я закохався,
І де б не була б зараз ти…
У осені очі твої, в них світ обірвався,
У осені очі твої…

<2>

І я б не питав в неї з ким вона спить
Й по кому квітки її сохнуть,
Я б слухав із нею як клен шелестить,
Як в жовтні садки мертво мовкнуть...

Не знаю ні вулиць, ні дат, ні адрес,
Ні розмірів ніг, ні героїв,
Ні віршів улюблених, ні поетес,
Нічого, та все ж я з тобою...

<приспів.>

<3>

І поки не знаю, триває ця гра,
І мій інтерес рветься далі,
Спокусливо-хвора осіння пора,
Полює на душі й медалі...

Постукала в двері з ранковим дощем,
Ввірвалась, схопила, тримає...
Я б їй написав сто віршів і поем,
Та я її зовсім не знаю...

<приспів.>

У осені очі твої і я закохався,
У осені очі твої…

* * *