Подих ночі

<1>

Над горизонтом заграви,
Сонце фарбує багрянцем кривавим.
Новий день надходить спокволу,
Несе свої новини, сюрпризи, якісь приколи.
Я стою на балконі обтитий кавою,
Очима червоними від безсоння милуюся загравою,
Такою яскравою як ті квіти ображені,
Що так і не були витолочені тілами нашими.

Все, що було виринає з пам'яті,
Усі вогні сліпучі, усі реклами ті,
Що пролітали повз нас, коли ми мчали на крилах ночі,
Коли ти впала в шал, коли я з котушок зіскочив.
Ми просто летіли вільні, веселі, шалені,
А потім твої карі дивилися в мої сіро-зелені.
І раптом – все дружні обійми, поцілунок на останок,
І все, що нам лишилося – єдиний світанок.

<приспів:>

Розходяться дороги, тануть всі тривоги
Серце тоне у небеснім морі.
Тебе відпускаю, руки розтискаю
В нас така красива не лавсторі.
Розходяться дороги, тануть всі тривоги,
Будь щасливим, я так хочу.
Тебе відпускаю, в серці затискаю
Цей світанок і подих ночі.

<2>

Я вгадував твої думки, я знав твої бажання,
Ми стримували самі себе із сил останніх,
Прості питання перекидали нас із одного на інше,
Аби лиш оминути те – солодке, пекуче, грішне.
У тебе був твій, у мене була моя І перспектива наших стосунків десь трохи нижче нуля,
Кожному страшно ламати життя різко і раптово,
А особливо, коли знаєш – ніщо не вернеться знову.

І ти, і я, ми знали прекрасно, що спалах цей раптовий
Так само раптово загасне.
Що буде сумно, що буде прикро,
Що буде біль у грудях, який вже ніколи не зникне.
Та можливо ми звикнем, бо всі почуття доволі умовні,
І при зустрічі серце не рватиметься назовні,
Тільки, десь глибоко в собі, чекатимемо нового випадку,
А поки все, що ми маємо – лише ноти на згадку.

<приспів.>

Розходяться дороги, тануть всі тривоги,
Будь щасливий! Я так хочу!
Тебе відпускаю, в серці затискаю
Цей світанок і подих, подих ночі.

* * *