ВАВИЛОН

<1:>

Нам даровано сад і стежок міріади,
Кожен атом - мистецтво, рай смарагдових вод,
Та є ті, хто радіють запускаючи "Шахед" в дитячу кімнату -
Просто помилка Бога, недописаний код.
І отримавши тіло - найвеличніший витвір для діла,
В світі скрипок і скриптів воно тягне радянське "весло",
За півсвіту від дому, ще з народження озвіріле,
Спрагло живиться кров'ю - просто істинне зло.
Нагороджений чарами сплітати любов і акорди,
Я пірнаю в цей сюр, коли б міг будувати життя,
Бо якщо не ми, то нас всіх вб?ють ці ординські морди,
Наш світ знову зламався - ми нові інженери буття.

<приспів:(x2)>

За териконами сонце встає,
Світ дає переконаним взяти своє,
Вже горить Вавілон, а ми в лавах з мечем,
Бо запеклих вогонь не пече.

<2:>

Уран народу тут, де дух міцніше вічних руд -
В містах бруківка і тваринний бруд,
Якщо ти шлаку пуд, то не збагатять кошти,
Ми стрижні, що світу дають вічнопотужний поштовх.
Горді і вперті не бояться смерті,
Страшно, якщо знову два береги будуть роздерті,
Вчинки героїв - стерті, діти - колонізовані,
Краще йти в бій в зграї вовків, а не колоні з "оленів".
Раби знедолені пірнають в Тису,
Ми виринаємо у лаві, копоті, імлі,
З підземних шахт невпинно лізуть біси,
Тілами кращих ми зшиваєм тріщину Землі.

<приспів:(x2)>

За териконами сонце встає,
Світ дає переконаним взяти своє,
Вже горить Вавілон, а ми в лавах з мечем,
Бо запеклих вогонь не пече.

За териконами
Горить Вавілон, а ми
Під небесними кронами
Стоїмо легіонами.

<приспів:(x2)>

За териконами сонце встає,
Світ дає переконаним взяти своє,
Вже горить Вавілон, а ми в лавах з мечем,
Бо запеклих вогонь не пече.

* * *