Посміхнися, доле ("Доленько моя…)"

<1>

Ще одна весна в літо відійшла,
Голосна луна, гей, степом пролягла,
Сива ковила, гей, в білім тумані
Долю сповила мені.

<2>

Доленько моя, чом це ти в журбі?
Жду на тебе я, гей, при крутім горбі,
Я подам тобі, гей, коні вороні,
Тільки посміхнись мені.

<3>

Постелю мости понад береги,
Чотири світи, гей, будуть навкруги.
На мої луги, гей, де траві рости,
Посміхнися, доле, ти.

<4>

Де ж це ти була, коли танув сніг,
Чом не принесла, гей, весну на поріг?
Із яких доріг, гей, в рідній стороні
Посміхнешся ти мені?

<…>

Доленько моя, чом це ти в журбі?
Жду на тебе я, гей, при крутім горбі,
Я подам тобі, гей, коні вороні,
Тільки посміхнись мені.

Де ж це ти була, коли танув сніг,
Чом не принесла, гей, весну на поріг?
Із яких доріг, гей, в рідній стороні
Посміхнешся ти мені?

* * *