Люди

<1>

Якось спитала ти - так чому ж я з тобою?!
Сказав, що більш такої на світі не знайти.

Думав, ходив, аж ось декілька слів знайшлось -
Скажи поміж сестер, що ці слова твої тепер.

Навіть коли я - не я, ти все одно зі мною,
Ось чому ти – моя!
Ось чому я з тобою!

Навіть коли кричу, навіть коли ти плачеш,
Гавкіт стоїть собачий посеред розпачу.

Навіть коли болить, терпіти сил немає,
Ти мене обіймаєш і я без крил лечу.

Бідам усім на зло, коли обоє - рябоє.
Ти моя - щоб не було!
Ось чому я з тобою!

<приспів:>

Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.

<2>

Скільки казати ще - телефонуй ледащо!
Навіть коли пропаща, коли горить, пече.

Навіть коли ось-ось, ти, а не інший хтось -
Нізащо не втечеш, в жилах моїх течеш.

Навіть коли болить, терпіти сил немає,
Ти мене обіймаєш і я без крил лечу.

Бідам усім на зло, коли обоє - рябоє.
Ти моя - щоб не було!
Ось чому я з тобою!

<приспів.>

Якось спитала ти - так чому ж я з тобою?!
Сказав, що більш такої на світі не знайти.

Думав, ходив, аж ось декілька слів знайшлось -
Скажи поміж сестер, що ці слова твої тепер.

<приспів. (х2)>

* * *