Танцюй, гуцулко Ксеня!

<1>

В горах вечоріє, заховалось сонце за смереки,
Загадаю мрію, хай несуть стрімкі потоки-ріки.
Як на полонині, світ побачив постать біло-сніжну,
То гуцулку Ксеню до зірок підіймав…

Вона мов кришталь,
Забере серця жаль…

<приспів:>

А-а-а-а…
Танцюй, гуцулко Ксеньо,
А-а-а-а…
Цвіте душі розмай!
А-а-а-а…
Не сумуй гуцулко Ксеньо,
Трембіто, грай,
Але серце не край!

<2>

Хвилі Черемоша не остудять – де гаряче серце,
Дівчина хороша – в почутті глибокім мов озерце,
Та вже не сумують біля неї квіти едельвейсу,
Бо ота гуцулка запалила вогонь…

Вона мов кришталь,
Забере серця жаль…

<приспів (х2).>

* * *