Елегія

<1>

В мерехтивих росах знов іде світання,
І дорога мане казкою у даль,
Як моє дитинство, як моє прощання,
Як моя роками стишена печаль.

<2>

Краю мій зелений, - вічная дорога,
Ти - безсмертник в полі, в небесах гроза,
Припаду я серцем до твого порога,
Як твоя кровинка, як твоя сльоза.

<3>

І якщо схилюся у борні, в тривозі,
Хай вітри лютують, хай мечем - гроза,
Я степи покличу, верби при дорозі,
І зігріє душу чистая сльоза.

* * *