Мушу йти

<приспів>

Ледве чутно, тихо. Десь там
Шлють вітри і хвилі привіт містам,
Там у морі гори, по них мости,
Вони чекають, я мушу йти.

<1>

Світ – театр, ми в ньому актори,
Діалог за діалогом, порожні в розмовах
Балачки, по ходу про погоду,
Про матінку природу, все в порядку, чувачки.

Посмішка в комплекті, 100 разів на день,
Як останній янкі я кажу – ОК,
Привіт-пока, пока-пока-привіт,
Решта слів написали заповіт.

Хитаю головою, дододаю – all-right,
Сенсу нуль цілих, нуль десятих кілобайт,
Ваги не набирає порожнє слово,
Нуль до нуля, тож, маємо нічого.

Бігали від себе – наздогнали,
Пхали пішки – захолонула кров,
Хочеш свята – передплати журнали,
Був рок-н-ролл, привітався та пішов.

<приспів>

Ледве чутно, тихо. Десь там
Шлють вітри і хвилі привіт містам,
Там у морі гори, по них мости,
Вони чекають, я мушу йти.

<2>

Хтось спокійний грає нами в нарди,
Так не чесно, хто б він не був,
Я так хотів казати лише правду,
Хтів-перехотів, казав, але забув.

А в новинах знову щось про нафту,
Про газ і про стан трас,
Щось важливе лишається за кадром,
Щось суттєве проходить повз нас.

Всі мої надії, всі твої питання,
Все востаннє, ось і фінал,
Те, що було, лишається на згадку,
Все в порядку, перемикай канал.

<приспів>

Ледве чутно, тихо. Десь там
Шлють вітри і хвилі привіт містам,
Там у морі гори, по них мости,
Вони чекають, я мушу йти.

<3>

В усіх галактиках, в усіх морях
Існує практика – шукати шлях,
Важко пояснити, чому це – головне,
На словах одне, інше в головах,

Але десь є місце просто неба,
Там, де голоси не йдуть по проводах,
Бувай, я пам’ятатиму про тебе,
В усіх галактиках, в усіх морях.

* * *